Повернутися назад
РЕВІТАЛІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ МІСТ. З ЗАВОДУ — В АРТЦЕНТР
Цінно наповнювати новим змістом форми минулого, які втрачають актуальність.
Процес ревіталізації оживлює промислові об'єкти, які покриті пилом давнини, перевтілюючи наявне в нові сутності.
Автор розповідає про приклади подібних проєктів закордоном і в Україні та ділиться власним баченням потенційного першого кейсу ревіталізації в Кременчуці.
"РЕВІТАЛІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ МІСТ"
З переходом у постіндустріальну епоху багато виробничих будівель були закинуті та забуті, а цілі промислові райони перетворилися на гетто і суцільну порожнечу.
Це проблема не лише України – насправді, це відбувається по всьому світу. Але наша ситуація особлива тим, що деякий час на теренах нашої держави існувала планова індустріальна економіка, з чим пов'язана просто величезна кількість промисловості. А з переходом до ринкової економіки потреба в ній зменшилась. З одного боку, гектари закинутих територій – це не дуже гарно, а з іншого – є багато можливостей для того, щоб ці території переосмислити. І от на тому місці, де шуміли верстати та скреготали механізми, тепер хіпстери п'ють каву й обговорюють сквотинг і нью-вейв.
Ревіталізація промислових підприємств наразі не є вкрай необхідною для Кременчука, бо більшість заводів у місті є діючими. Щобільше, вони досить органічно вплітаються в тканину міста: з Кредмашем чудово сусідиться Міський сад і березова алея, а Кремтекс межує з житловими кварталами у центрі.
Процес спаду темпів промисловості у світі відбувається наступним чином – зі зростанням рівня життя індустрія стає малорентабельною, бо великі зарплати працівників та сучасні стандарти виробництва спричиняють високу кінцеву вартість товару. Це призводить до того, що продукт більше не в змозі витримувати конкуренцію з товарами з країн, що розвиваються. Це не означає, що на заводах більше нічого не буде виготовлятися – просто фокус буде зміщений у бік виробництва складніших товарів, а також використання інтелектуальної праці. Але в такому сценарії деякі заводи точно закриються і виникне потреба відкрити щось нове на їхньому місці. Процес відновлення занедбаних промислових споруд та просторів шляхом переосмислення їх функцій в місті називають ревіталізацією. Це схоже на реюз, про який вже була стаття в Іншоплині, але у більш вузькому сенсі. Так як ревіталізація включає в себе не лише переосмислення функцій будівлі, а і її перебудову із залученням спеціалістів. Зазвичай такі простори перетворюються на культурні або туристичні центри, технологічні парки або ж зручні житлові квартали. В деяких країнах цей процес вже відбувся, тож пропоную звернутися до закордонного досвіду, а потім поговоримо про те, який район у Кременчуці можна ревіталізувати в першу чергу.
Закордонний досвід: Ейндговен, Шарлеруа, Ессен
Ейндховен – місто в Нідерландах, в якому довгий час знаходилась штаб-квартира компанії Philips, і все виробництво було зосереджено саме там. Philips виробляв лампи розжарення, аудіокасети, побутову техніку та ще багато всього. На початку 1990-х років штаб-квартира була перенесена в Амстердам, а згодом і більшість промислових потужностей було перенесено в інші міста. Проте Ейндховен впорався з цією кризою і з сектору промислового виробництва перейшов до розвитку IT- технологій. Strijp-S — це район і колишній індустріальний парк в Ейндховені. Ділянка належала компанії Philips і використовувалася для виробництва електроніки. З 2000 року в цих колишніх промислових корпусах створюють артпростори, офіси та житло. При цьому зберігаються і естетика, і певні декоративні елементи з минулих часів, що відображають історію того чи іншого місця. Як, наприклад, на цьому фото, де залишили стару заводську естакаду (джерело).
У сусідній Бельгії на річці Самбр розкинулось чудове місто, що зветься Шарлеруа. У свої найкращі часи це місто було центром металургії, видобування вугілля та обробки скла. Але, з часом, важка промисловість стала не такою рентабельною, а вугільні басейни збідніли. Широчезні автомагістралі пустували, а декілька гілок швидкісного трамвая були добудовані, проте ніколи не відкрились. Спад промисловості відбувся у 80-90-ті роки XX століття, але створена ним криза триває і досі. Останнім часом ситуація покращується: аеропорт Шарлеруа є одним з основних хабів для бюджетної авіакомпанії Ryanair, а на місці одного з заводів був відкритий музей видобутку вугілля. В місті також є гарний історичний центр, величні католицькі церкви та дзвіниці. Однак промислове минуле міста дає про себе знати, і якщо набрати назву міста на YouTube, ви отримаєте у видачі щось типу такого:
Рухаючись далі по мапі, потрапляємо в місто Ессен (Німеччина). Там знаходиться шахта Цольферайн, що стала культурним та творчим осередком міста. В ньому ви можете відвідати танцювальну та творчу студії, басейн, музей промислового дизайну, музей кераміки та багато іншого. В проект було вкладено багато фінансів і сил, і його дійсно можна вважати одним з яскравих прикладів “як треба робити”. Втім, краще один раз побачити, тож на зображенні нижче ви можете спостерігати рідкісне явище: люди на заводі відпочивають, а не працюють.
А що в Україні?
Побудувати ЖК на місці хімічного заводу – радикальне рішення. Саме так і зробили в Києві, спорудивши житло впритул до закинутого заводу “Радикал”. При цьому очищення землі від продуктів хімічних реакцій не було проведено належним чином. Тож наразі загальний обсяг ртуті та речовин, які містять ртуть, на території заводу сягає близько 200 тисяч тонн.
У Харкові ж є інший приклад ревіталізації – Арт-завод “Механіка” Інша Земля. Це креативний простір, розташований у цехах колишнього паровозобудівного заводу кінця XIX століття.
"Механіка" – це в першу чергу простір для організації масових заходів та відпочинку. Простір займає досить велику площу, що дає змогу проводити заходи з великою кількістю відвідувачів. Архітектори проекту зберегли багато аутентичних деталей. На території арт-заводу розташовані парк, концертний майданчик та виставковий центр. Там відбуваються різноманітні події: концерти, фестивалі, виставки, вечірки, чемпіонати, спортивні змагання та турніри, косплей-шоу, ярмарки вакансій та інше. Прочитати більше про цей проект можна тут.
Що робити з Першим занасипом?
Коли мова йде про закинуту промисловість у Кременчуці, в першу чергу мені згадуються домобудівельний комбінат на Першому занасипу та ще кілька занедбаних будівель біля нього. Домобудівельний комбінат – це організація, що займалася виготовленням та збиранням панельних будинків. На заводі виготовлялися залізобетонні плити, з яких на будівельному майданчику, як конструктор, збирали готовий будинок. Таке рішення дозволяло значно прискорити темпи будівництва. Зараз панельні будинки майже не будуються, тому й підприємство перестало бути актуальним.
На Першому занасипу розташований чудовий великий Студентський парк. Зараз він трохи занедбаний. Догляд за деревами, висадка нових, прокладання стежок і організація місць відпочинку чудово б вплинули на долю парку і на імідж району в цілому. На жаль, будь-які кардинальні зміни відкладаються до кінця війни. А зараз можна приїхати і як мінімум посадити дерево, весна – це слушна нагода для цього. Слід зазначити, що минулого року на озері відбувся благодійний захід “Блакить”, який мав на меті зібрати кошти для очищення озера та берегової лінії, щоб популяризувати озеро як місце для відпочинку.
Якщо ж говорити про майбутні перспективи розвитку, то головною перевагою цього району є розташування: він впритул прилягає до центру. До того ж, к̶о̶л̶и якщо добудують новий міст через Дніпро, потоки автомобільного та громадського транспорту через район збільшаться. Тож, на мою думку, це досить привабливий район для майбутньої забудови.
Чим же його можна забудувати?
В першу чергу це може бути використання промислових потужностей іншими підприємцями – найбільш очевидна опція, адже ці будівлі були створені саме для цього.
Також можна організувати житлову забудову, але, скоріш за все, тоді мова буде йти не про ревіталізацію, а про повну перебудову приміщень, бо заводськими приміщеннями не можна користуватися як житлом.
І фінальна опція – організація простору для проведення великих подій, фестивалів, концертів, на кшталт того ж арт-заводу “Механіка” у Харкові. Мабуть, цей варіант мені подобається найбільше, тому що великі цехи заводів чудово підійшли б для організації масових подій. До того ж, альтернатив такому простору у Кременчуці наразі немає.
А який варіант більше подобається вам?
