Повернутися назад
ВЕЛОДОРІЖКИ: ЧИ ДАЛЕКО ВІД КРЕМЕНЧУКА ДО АМСТЕРДАМУ?
Розпочинається довгоочікуваний сезон теплого подиху вітру та активного руху просто неба.
Автор, переїхавши до нас з Харківщини, відзначає неабияку велокультуру в місті. Принаймі якщо враховувати умови для велосипедистів - тільки потенціал залишається нерозкритим.
Ця стаття - коментар людини щодо важливості міської велоінфраструктури з поглядом на наявну ситуацію в Кременчуці та за його межами.
ВЕЛОДОРІЖКИ: ЧИ ДАЛЕКО ВІД КРЕМЕНЧУКА ДО АМСТЕРДАМУ?
Відповім одразу – далеко. А якщо хочете дізнатись чому, то читайте статтю.
Велодоріжки – невід’ємний атрибут сучасного міста, чудовий засіб зменшити затори на дорогах та й просто чудова річ. Для чого їх взагалі робити?
Велосипед є доступним, екологічним транспортом, який до того ж не займає багато місця на дорозі, а зберігати його можно взагалі в квартирі (я, власне, так і роблю). Він не потребує палива, отримання водійської ліцензії, та ще й надихає більше рухатися. Враховуючи розміри нашого міста, велосипед дозволить приїхати майже куди-завгодно за прийнятний час.
І щоб у повній мірі розкрити потенціал цього чудового транспортного засобу, потрібна якісна інфраструктура. У ситуації, коли велосипедист просто їде автодорогою, програють усі: значно зростає ризик аварій на дорогах, роверист стресує, бо його можуть збити, а автомобіліст – бо він когось може випадково збити. В таких умовах цільова аудиторія велосипеду звужується, матері не возять дітей на велосипеді у школу, а бабусі не їдуть на пошту за пенсією.
Щоб зробити гарну велоінфраструктуру, насправді не треба винаходити велосипед. Така інфраструктура вже існує в інших країнах, в інших містах. Тому можна, надихаючись цими прикладами, почерпнути щось цінне для себе.
Амстердам
Почну я зі столиці Нідерландів. Це місто, яке часто наводять як приклад велосипедної утопії. Велосипедних доріг у ньому навіть більше ніж автомобільних. А самих велосипедів – більше, ніж мешканців. Жителі інших міст, що працюють в Амстердамі, часто мають два велосипеди: на одному вони пересуваються по своєму місту, на іншому – по столиці. Хочеться зазначити, що так було не завжди, і ще у минулому столітті вулиці Амстердаму виглядали приблизно так (джерело):
Тоді автомобілі панували на вулицях, і в місті Утрехт, що неподалік Амстердаму, навіть закопали канал, щоб побудувати там автомобільну дорогу. Цей приклад нагадує про те, що навіть дуже кардинальні зміни у міській середі можливі, і навіть Амстердам – місто, відоме сьогодні як велостолиця – з чогось починав.
Основний принцип, який можно почерпнути з цього прикладу, досить простий: якщо велосипедам приділяється більший пріоритет, ніж машинам, то люди будуть більше їздити саме на них.
Київ
Від столиці Нідерландів переходимо до нашої столиці. З точку зору урбаністики у Києва є багато прогалин – наприклад, занадто щільна забудова, погано розвинена система транспорту, низька кількість зелених насаджень. Веломережа не є виключенням. Тут є декілька чудових прикладів, як не треба робити: суміщувати полосу громадського транспорту з велополосою (вас не зіб’є машина, але можливо зіб’є автобус), не відокремлювати полосу/доріжку фізично (зазвичай така полоса запаркована автомобілями), неочікувано завершувати доріжку (і ось ти вже не помітив, як їдеш по дорозі, а тобі в спину сигналять водії).
Львів
Веломережа у Львові непогана, принаймні точно краща за Київську. З-поміж переваг зазначу наявність мапи велодоріжок на офіційному сайті Львову. Також є велодоріжки, які ведуть до центру з віддалених районів. Львів бере не лише якістю, а й кількістю – у Львові протяжність велодоріжок більше 100 км. З недоліків – система не є цілісною чи замкненою, і поки що виглядає радше як шматочки пазлів. Ви можете впевнитися в цьому самі:
Вінниця
Велоінфраструктура у Вінниці розвинена чудово, особливо як для міста не дуже великого розміру (десь 370 тисяч населення). Хоч Вінниця і не вирізняється довжиною мережі, вона реалізована якісно – багато виділених доріжок і система досить цілісна. Саме у Вінниці я вперше побачив світлофор для велосипедистів, та й в принципі помітив присутність велоінфраструктури. Бо, наприклад, у Києві це неочевидно, і велодоріжки ще треба походити пошукати. До того у Вінниці чудово працює велопрокат. Мені, як туристу, було дуже зручно пересуватися містом в такий спосіб. Вінниця каже нам про те, що місту необов'язково бути мільйонником, щоб мати гарні велодоріжки.
Ви можете пороздивлятися мапи велодоріжок в українських містах тут.
Кременчук
Кременчук не відстає від сучасних трендів і тут теж є велодоріжки… точніше, велодоріжка. Вона знаходиться в Придніпровському парку, ніяк не відокремлена від пішохідної частини, а в одному місці переривається ґрунтовою дорогою, по якій у мокру погоду неможливо проїхати. Можна сказати, що це дорога в нікуди. Як сама велодоріжка, так і такий підхід до проєктування.
Велосипедистів у місті багато, у нас часто бувають велопробіги, а поодиноких роверистів я бачу у вікно навіть взимку. Так от якщо знаходяться люди, які навіть по снігу та багнюці їдуть кудись, то лише уявіть скільки таких людей буде, якщо для цього будуть всі необхідні умови. Про створення велодоріжок писали ще в 2017 році (посилання). Мені навіть вдалося знайти петицію, пов’язану з цим, але, на жаль, не вдалося уточнити деталі, бо сайт, на якому розміщено петицію, не працює. Це підтверджує думку про те, що попит є – немає пропозиції. Тим не менш, у Кременчука в цьому плані чудові перспективи: місто не занадто велике, без різких перепадів висот, у деяких районах загалом рівнинне, та ще й з великою кількістю велосипедистів.
А як треба робити?
Дорога для велосипедистів повинна бути відокремленою та поєднувати між собою щось. Наприклад, велодоріжка від Молодіжного до центру була б дуже доречною, вона б проходила через більшість густонаселених районів Кременчука.
Окрім того, при проєктуванні велодоріжок в Україні їх часто розглядають як певну розвагу, щоб просто покататися у вільний час – щось на кшталт спортивних майданчиків. У Європі ж – в першу чергу як засіб пересування. До того ж, у європейських містах велосипед і громадський транспорт зазвичай мають вищий пріоритет, аніж автомобіль. Наприклад, деякі вулиці можуть бути цілком закритими для машин, або міст через річку може бути зроблений лише велосипедно-пішохідним. І, в принципі, це правильно, але не думаю, що такі заходи поки що актуальні для нас.
Актуально, щоб пріоритет цих двох засобів пересування для початку хоча б був однаковим. Для того, щоб перетворити розвагу на повноцінний транспорт, окрім доріжок, потрібні ще велопарковки та система прокату велосипедів. Розміщення таких об'єктів не обов'язково має бути організоване муніципалітетом, бо якщо буде попит, то бізнес сам сформує пропозицію.
У контексті Кременчука особливо актуальними є виїзди за місто, бо в його околицях багато гарних краєвидів, тож зі зростанням користування велосипедами нас неодмінно чекає підйом локального туризму.
На цьому все, бажаю гарних велоподорожей!
