Повернутися назад
ФЕМІНІТИВИ: 5 РОКІВ ПРАВОПИСУ — ЩО ЗМІНИЛОСЯ?
Фемінітиви — тема, яка в нашому суспільстві зазвичай сприймається або з гострою упередженістю, або з певною байдужістю.
Авторка помітила, що в міських закладах часто ігнорується вживання фемінітивів.
Вона вирішила розібратися в цьому питанні, дослідивши їхню історію виникнення, теперішню ситуацію, та певні правила й нюанси правопису, які варто знати кожному.
ДИРЕКТОРКА, ПРЕМ'ЄРКА ТА ЧЛЕНКИНЯ – 5 РОКІВ ФЕМІНІТИВАМ
У травні цього року виповнюється 5 років правопису, де було затвердження правила утворення фемінітивів. Чи стали жіночі форми слів за цей період частиною повсякденності або ж так і залишилися на папері?
В пошуках відповіді на це питання я вирішила пройтися закладами харчування та магазинами - будь-якими місцями, де персонал зазвичай носить бейджі. І виявилося, що зустріти адміністраторок чи касирок неможливо. Ну як, обслуговувати вас може і жінка, а ось на формі якщо й буде зазначена посада, то в чоловічому роді. Та й не тільки у сфері обслуговування така картина - будь-де, від сайтів міської лікарні чи міської ради до оголошень на стовпах, посада жінки зазначена в чоловічому роді.
Оголошення на зупинці
Я вирішила розібратися, чому слова, які мають на меті підкреслювати значущість жінки в розвитку суспільства, ігноруються в Кременчуці, Для цього провела невеличке онлайн-опитування в соціальних мережах і виділила найбільш повторювані упередження щодо фемінітивів. Розберемо найпоширеніші.
Упередження 1:
«Фемінітиви – сучасні вибрики та спроби звернути на себе увагу».
Про Княгинь, матерів та історію
А що, якщо я вам скажу, що ймовірно ваше перше слово було фемінітивом. Здивовані?
Фемінітиви (від лат. fēmina — жінка, fēminīnus — жіночий) — група морфологічних одиниць, маркованих граматичним жіночим родом, альтернативних або парних аналогічним одиницям чоловічого роду. Простими словами, фемінітиви - це не тільки про професію, а взагалі про всі слова, що відносяться до жінки – від «професорки» до «матері».
пам'ятник княгині Ользі, м. Київ
Якщо слова, що стосуються побуту, нам не «ріжуть» вухо, бо ці фемінітиви існують століттями в українській мові, то ось назви професій здаються надто екстравагантними. Але і тут жіночий рід не новий. Так ще в літописі «Повісті минулих літ» згадується слово «княгиня», а перше впорядкування жіночих назв було в XVI столітті – у словнику «Лексис» Лаврентія Зизанія.
Особливо активні зміни відбулися на початку XX століття – жінки активно вступають на «чоловічі» роботи, отримують право голосу та впливу в суспільстві. Тоді ж у «Російсько-українському словнику» вчений Агатангел Кримський записує цілих 22 фемінітиви: делегатка, інструкторка, інспекторка, друкарка, мулярка, медичка, лікарка, історичка (студентка), надихачка, випроб(ов)увачка, викладачка, професорка, демократка; виборниця, законодавиця, чинниця (‘діячка’), з'ясовниця, віддячниця, заступниця, заводовласниця, коштодавиця, виконавиця.
Український жіночий конгрес у Станіславові, 23-27.06.1934 р. Похід дівчат. Архів Львівського обласного відділу "Союзу україни"
У 1928 році вчений-мовознавець Микола Сулима у своєму досліджені «Українська фраза» зазначає: «Професійні й інші подібні до них назви в українській мові бувають здебільшого осібні для чоловіків і осібні для жінок. У російській мові такі слова, як «автор», «композитор», «товариш» мусять стосуватись однаково до осіб як жіночої, так і чоловічої статей. В українській мові все інакше. Він — автор, а вона — авторка, він — професор, а вона — професорка».
Закінчилися прогресивні зміни в 30-х роках з приходом совєтов. Їхня звична спроба викреслити будь-що, що відображало б автентичність нашої нації, торкнулась і притаманних українській мові фемінітивів.
Упередження 2:
«Я б використовував, але не знаю, як їх формувати і де доречно вживати»
Або трошки нудної філології
Розібралися з тим, що фемінітиви - не примха сучасності. Але як їх варто складати та коли доречно вживати?
Перш за все розберемося з утворенням. Правильну форму можна знайти в словниках, бо багато слів, на кшталт «майстрині» чи «підприємниці», давно мають затверджену форму. Особисто я часто звертаюся до сайту GenderГід — порталу, спрямованого на допомогу всіх, хто хоче знати більше про гендер.
Але найшвидший спосіб - зрозуміти принципи творення фемінітивів. Для цього тримайте невелику підказку. Усе насправді не так складно, як здається.
Найуживаніший суфікс «-к-» — він поєднується з більшістю коренів. Але якщо в новоутвореному слові вийшло багато приголосних підряд, то можна звернутися і до інших суфіксів.
Якщо основа слова закінчується на «-ник», «-ець» або «-ень», то вживаємо суфікс «-иц-».
Суфікс -ин- також використовується з основою на «-ець». А ще його слід підставляти, якщо корінь закінчується на приголосний. Також цей суфікс традиційно використовують, говорячи про жінок в науковій сфері.
Цей суфікс менш поширений і зустрічається в словах іншомовного походження. Є й інші суфікси (українська мова налічує понад 13!), але вони менш уживані.
Правопис 2019 року не пропонує ніяких жіночих назв посад чи професій. Він тільки подає правила, за допомогою яких ці назви можна утворити.
А коли вживати? Фемінітиви доречні в розмові, публіцистиці та літературі. Для того, щоб нові назви можна було вживати в офіційній мові, необхідно їх внести до Класифікатора професій. Це спеціальний документ для устаткування документообігу.
З утвердженням нового правопису почалися активні дебати – але не довго свято тривало. У 2020 році Міністерство економіки внесло зміни до Класифікатора професій, зафіксувавши можливість адаптації назв професій для позначення жіночої статі. Але Національна комісія з питань мови заявила, що норми правопису змінювати Мінекономіки на державному рівні не може. Так це діло й загусло в бюрократії.
Наразі в офіційних документах фемінітиви використовують, але за бажанням особи.
Упередження 3:
«Навіщо їх вживати взагалі? Вони такі криві. В інших мовах і без них нормально розмовляють»
Або чому й тут все не таке просте, якщо зазирнути в минуле
Суфражистки беруть участь у конкурсі Національної спілки жіночих товариств виборчого права. Автор: Крістіна Брум.
В багатьох мовах, як то іспанській або німецькій, є розподілення на слова-назви жінок та чоловіків. Це може відображатися по різному – за допомогою закінчень, суфіксів чи артиклів. В англійській ця традиція із часом зникла і, дійсно, слова побутового вжитку зазвичай мають спільний рід. Але назви професій, що з’явилися давно, нерідко мають закінчення «-man».
Раніше слово «man» ототожнювалося із словом «людина», а тепер воно має більш конкретне значення. Тому наразі професії називають більше за функцією, аніж за гендером: того ж «fireman» стали замінювати «firefighter».
Тож вживайте фемінітиви, помиляйтесь в їх творенні або смійтеся з незвички. Головне – не ігноруйте. Бо повернення фемінітивів до вжитку розвиває автентичність нашої мови, демонструє прогресивність української нації та, найголовніше, акцентує на ролі жінок в соціумі.
