Повернутися назад
Повернутися назад
Фундаменти чужих хат: про Пивиху і села, які забрало Кременчуцьке море
Фундаменти чужих хат: про Пивиху і села, які забрало Кременчуцьке море
«Ніякої роз'яснювальної роботи не проводилося. Просто заходили в двори, обміряли, записували і кожному індивідуально повідомляли про затоплення... Більш того, всім, хто не встиг переселитися в певний термін, заявляли: "Якщо до такого-то числа не переїдеш, попереджаємо — будемо ламати будинок бульдозером..." Люди змушені були підкоритися...»
Олександр Довженко, щоденник. Про переселення перед затопленням Каховського водосховища
*
«Ніякої роз'яснювальної роботи не проводилося. Просто заходили в двори, обміряли, записували і кожному індивідуально повідомляли про затоплення... Більш того, всім, хто не встиг переселитися в певний термін, заявляли: "Якщо до такого-то числа не переїдеш, попереджаємо — будемо ламати будинок бульдозером..." Люди змушені були підкоритися...»
Олександр Довженко, щоденник. Про переселення перед затопленням Каховського водосховища
*
Кінець серпня, Пивиха. Повітря таке вологе й важке, що липне до шкіри, як мокра сорочка після довгої дороги. А внизу, скільки сягає око, блищить море, під яким досі темніють фундаменти чужих хат.
Пахне полином, розігрітою глиною і сухою травою. Десь у заростях на схилах уже чатують зграї комах. Вони налітають раптово, хмарою. Жоден спрей не рятує, хоч обіллєшся ним з голови до п'ят. Пивиха — один із найвищих пагорбів над Дніпром на Кременчуччині, 168 метрів над рівнем моря. До Середземного моря звідси сотні кілометрів степу, трас і сонних містечок. Саме від нього у Європі рахують висоту гір. А те, що плещеться тут під схилами, з'явилося лише шістдесят із гаком років тому. Це молоде, рукотворне, самовпевнене море, яке вдає, ніби було тут завжди.
Кінець серпня, Пивиха. Повітря таке вологе й важке, що липне до шкіри, як мокра сорочка після довгої дороги. А внизу, скільки сягає око, блищить море, під яким досі темніють фундаменти чужих хат.
Пахне полином, розігрітою глиною і сухою травою. Десь у заростях на схилах уже чатують зграї комах. Вони налітають раптово, хмарою. Жоден спрей не рятує, хоч обіллєшся ним з голови до п'ят. Пивиха — один із найвищих пагорбів над Дніпром на Кременчуччині, 168 метрів над рівнем моря. До Середземного моря звідси сотні кілометрів степу, трас і сонних містечок. Саме від нього у Європі рахують висоту гір. А те, що плещеться тут під схилами, з'явилося лише шістдесят із гаком років тому. Це молоде, рукотворне, самовпевнене море, яке вдає, ніби було тут завжди.
Ціна світла
Кременчуцьку ГЕС почали будувати 1959 року. Країні щороку потрібно було більше струму, заводів, світла. Йшлося не лише про електрику. СРСР хотів показати світові свою інженерну міць. Гігантські греблі на Дніпрі мали стати пам'ятниками соціалістичного прогресу, а зрештою стали нагробками нової віри. Заодно станція мала поглибити річку для суден і приборкати повені, які не раз заливали Кременчуччину.
Перший агрегат запустили 1959-го. Відтоді станція потужністю 625 мегават виробляє в середньому півтора мільярда кіловат-годин на рік. Ціною цього світла стали 212 сіл і містечок Полтавщини, Черкащини та Кіровоградщини: Новогеоргіївськ, Воїнська Гребля, Ломовате, Сагунівка, Бужин, Адамівка, Змитниця, Жовнине, Вереміївка, Худяки. Деякі села потім відродилися вище по берегу під старими іменами, але деякі лишилися під водою. Понад 130 тисяч людей втратили домівки. Разом із селами під воду пішли тисячі гектарів родючих земель, луки, ліси і стародавні кладовища. Усе це тепер існує лише в пам'яті переселених родин і на кількох пожовклих фото.
Ціна світла
Кременчуцьку ГЕС почали будувати 1959 року. Країні щороку потрібно було більше струму, заводів, світла. Йшлося не лише про електрику. СРСР хотів показати світові свою інженерну міць. Гігантські греблі на Дніпрі мали стати пам'ятниками соціалістичного прогресу, а зрештою стали нагробками нової віри. Заодно станція мала поглибити річку для суден і приборкати повені, які не раз заливали Кременчуччину.
Перший агрегат запустили 1959-го. Відтоді станція потужністю 625 мегават виробляє в середньому півтора мільярда кіловат-годин на рік. Ціною цього світла стали 212 сіл і містечок Полтавщини, Черкащини та Кіровоградщини: Новогеоргіївськ, Воїнська Гребля, Ломовате, Сагунівка, Бужин, Адамівка, Змитниця, Жовнине, Вереміївка, Худяки. Деякі села потім відродилися вище по берегу під старими іменами, але деякі лишилися під водою. Понад 130 тисяч людей втратили домівки. Разом із селами під воду пішли тисячі гектарів родючих земель, луки, ліси і стародавні кладовища. Усе це тепер існує лише в пам'яті переселених родин і на кількох пожовклих фото.
Долею переселенців держава майже не переймалася. Згідно з архівними документами, селянам обіцяли добротні оселі з усіма зручностями, але насправді Союз не мав на це коштів. Будівництво планували завершити у 1960 році, а воно розтягнулося до 1964-го. Декого на цей час прихистили місцеві жителі. Ті, хто так і не дочекався нового житла, поверталися до старих садиб і розбирали власні хати, дошку за дошкою, балку за балкою. Вони вивозили деревину та дрова, щоб звести собі дім самотужки, поки чекали виплати від держави.
А вода тим часом піднімалася, повільно, терпляче. Хати, в яких минуло чиєсь дитинство, зникали одна за одною: спершу поріг, потім вікна, потім дах, потім над водою стріміла тільки верхівка тополі. Десь за тисячу кілометрів звідти, у новому цеху чи квартирі, хтось клацав вимикачем і навіть не думав, звідки взялося це світло. Тисячі українців натомість лишилися без даху. Хтось будував нову хату біля Пивихи, хтось у сусідніх селах, решта осіла переважно на Полтавщині.
Долею переселенців держава майже не переймалася. Згідно з архівними документами, селянам обіцяли добротні оселі з усіма зручностями, але насправді Союз не мав на це коштів. Будівництво планували завершити у 1960 році, а воно розтягнулося до 1964-го. Декого на цей час прихистили місцеві жителі. Ті, хто так і не дочекався нового житла, поверталися до старих садиб і розбирали власні хати, дошку за дошкою, балку за балкою. Вони вивозили деревину та дрова, щоб звести собі дім самотужки, поки чекали виплати від держави.
А вода тим часом піднімалася, повільно, терпляче. Хати, в яких минуло чиєсь дитинство, зникали одна за одною: спершу поріг, потім вікна, потім дах, потім над водою стріміла тільки верхівка тополі. Десь за тисячу кілометрів звідти, у новому цеху чи квартирі, хтось клацав вимикачем і навіть не думав, звідки взялося це світло. Тисячі українців натомість лишилися без даху. Хтось будував нову хату біля Пивихи, хтось у сусідніх селах, решта осіла переважно на Полтавщині.
Гниле море
До затоплення тут розливалися дніпровські затоки, і люди жили з риби та худоби, з того, що давала річка і що паслося на луках. Після затоплення Пивиха стала курортом. Молодь засмагала тут на схилах і каталася на човнах з патефони. Але вже за перші два роки через застій течії береги вкрилися зеленим слизом. Місцеві прозвали водосховище «гнилим морем». На деяких ділянках берега ця назва справедлива й досі.
Гниле море
До затоплення тут розливалися дніпровські затоки, і люди жили з риби та худоби, з того, що давала річка і що паслося на луках. Після затоплення Пивиха стала курортом. Молодь засмагала тут на схилах і каталася на човнах з патефони. Але вже за перші два роки через застій течії береги вкрилися зеленим слизом. Місцеві прозвали водосховище «гнилим морем». На деяких ділянках берега ця назва справедлива й досі.
У травні 2026 року Катерина Покора провела мистецьке дослідження з ціанобактеріями з кременчуцького водосховища. Художниця виготовила 4 скляні контейнери, щоб ті відтворювали закритий простір штучних водосховищ. На дно кожного скла перевела авторські фотографії Пивихи та кадри з фільмів «Одинадцятий» Дзиги Вертовова і «Вітер з порогів» Арнольда Кордюма, і залила всередину зразок води кременчуцького моря з водоростями. На 7 день експерименту всі зображення зруйнувалися приблизно на 70%.
Хвилі й перепади рівня води щороку підмивають схили Пивихи. Час від часу море викидає на берег рештки давнього монастиря, що колись стояв на вершині, ніби вода намагається спокутати цим провину. Цієї осені тут планують укріплювати берег, щоб зберегти пагорб. Але навіть якщо Пивиху вдасться врятувати, проблеми моря не зникнуть: без постійного догляду воно лишатиметься екологічною загрозою.
У травні 2026 року Катерина Покора провела мистецьке дослідження з ціанобактеріями з кременчуцького водосховища. Художниця виготовила 4 скляні контейнери, щоб ті відтворювали закритий простір штучних водосховищ. На дно кожного скла перевела авторські фотографії Пивихи та кадри з фільмів «Одинадцятий» Дзиги Вертовова і «Вітер з порогів» Арнольда Кордюма, і залила всередину зразок води кременчуцького моря з водоростями. На 7 день експерименту всі зображення зруйнувалися приблизно на 70%.
Хвилі й перепади рівня води щороку підмивають схили Пивихи. Час від часу море викидає на берег рештки давнього монастиря, що колись стояв на вершині, ніби вода намагається спокутати цим провину. Цієї осені тут планують укріплювати берег, щоб зберегти пагорб. Але навіть якщо Пивиху вдасться врятувати, проблеми моря не зникнуть: без постійного догляду воно лишатиметься екологічною загрозою.
Вогні на воді
Сьогоднішні переселенці, яких із домівок вигнала війна, впізнають у цій історії свою. Тоді хати забрала радянська система, сьогодні їх руйнують російські снаряди. Каховське водосховище, про яке писав Довженко, зникло в червні 2023-го, коли росіяни підірвали греблю. Вода, що колись поглинула Великий Луг, цього разу затопила села нижче за течією.
І от ми сидимо на Пивисі, сонце сідає десь за Черкащиною, хтось поруч відкриває пиво, хтось вмикає музику з телефону. Я думаю: як нам тепер сюди приїжджати? Знаючи історію виникнення кременчуцького моря, пам’ятаючи кількість затоплених сіл, число переселених родин, суму втрачених метрів берега, тривалість Великої війни? Чи маємо ми шукати інші місця, щоб відпочити, забутися й радіти життю? Чи, може, саме тут, над цими фундаментами, і треба вчитися радіти, пам'ятаючи?
Вогні на воді
Сьогоднішні переселенці, яких із домівок вигнала війна, впізнають у цій історії свою. Тоді хати забрала радянська система, сьогодні їх руйнують російські снаряди. Каховське водосховище, про яке писав Довженко, зникло в червні 2023-го, коли росіяни підірвали греблю. Вода, що колись поглинула Великий Луг, цього разу затопила села нижче за течією.
І от ми сидимо на Пивисі, сонце сідає десь за Черкащиною, хтось поруч відкриває пиво, хтось вмикає музику з телефону. Я думаю: як нам тепер сюди приїжджати? Знаючи історію виникнення кременчуцького моря, пам’ятаючи кількість затоплених сіл, число переселених родин, суму втрачених метрів берега, тривалість Великої війни? Чи маємо ми шукати інші місця, щоб відпочити, забутися й радіти життю? Чи, може, саме тут, над цими фундаментами, і треба вчитися радіти, пам'ятаючи?
ЩОБ ПЛИН НЕ СПИНИВСЯ
Цей матеріал створено на волонтерській основі і глибокій ідейності його авторів
Цей матеріал створено на волонтерській основі і глибокій ідейності його авторів
«ІНШОПЛИН» — незалежне онлайн видання, яке щиро і самобутньо збирає історії Кременчука, виплетаючи єдину канву міста та віддаючи пошану його автентичній айдентиці та символам. Допоможіть нам розвиватися і ставати ще кращими!
«ІНШОПЛИН» — незалежне онлайн видання, яке щиро і самобутньо збирає історії Кременчука, виплетаючи єдину канву міста та віддаючи пошану його автентичній айдентиці та символам. Допоможіть нам розвиватися і ставати ще кращими!
МІСТО
24 ЛИПНЯ, 2024
24 ЛИПНЯ, 2024
6 хвилин
6 хвилин
5 КВІТНЯ, 2024
5 КВІТНЯ, 2024
6 хвилин
6 хвилин
5 КВІТНЯ, 2024
5 КВІТНЯ, 2024
19 хвилин
19 хвилин
Підпишись на email розсилку
2026 © ІНШОПЛИН — незалежне онлайн медіа, Україна, Кременчук.
Підпишись на email розсилку
2026 © ІНШОПЛИН — незалежне онлайн медіа, Україна, Кременчук.
Підпишись на email розсилку
2026 © ІНШОПЛИН — незалежне онлайн медіа,
Україна, Кременчук.