Повернутися назад
УРБАН СКЕТЧЕРИ В КРЕМЕНЧУЦІ. НОВА МИСТЕЦЬКА СПІЛЬНОТА
Вагомою ознакою розвиненого суспільства є низові ініціативи, які роблять внесок у спільний розвиток та роблять громаду рушієм змін наряду з владою та бізнесом.
Ця стаття – особиста історія авторки, яка відкрила для себе світову спільноту Urban Sketchers та вирішила спробувати доєднати до цього культурного руху містян Кременчука.
У статті вона розповідає про цінність діяльності цієї спільноти та досвід перших зустрічей місцевих урбан скетчерів.
Ця стаття також доступна в аудіоформаті:
УРБАН СКЕТЧЕРИ В КРЕМЕНЧУЦІ
Покинувши Харків, який давно став рідним, на другий рік мого вже дорослого проживання в Кременчуці я зрозуміла, що затримаюсь тут, вочевидь, ще надовго. А це означає, що треба закохувати себе у місто наново, шукати, що саме мене з ним пов'язує, окрім дитинства і родини, аби жити не минулим, а теперішнім.
Для мене місто – це, звичайно, певні місця, будинки, природа. Але навіть більшою мірою це люди та їхні історії, які розгортались тут раніше і трапляються сьогодні. І так вийшло, що я вкрай мало знайома з місцевою архітектурою, природою, історією та людьми. Тому планую пізнавати та поступово ділитися своїми відкриттями у цих напрямках.
Як усе важливе трапляється в моєму житті абсолютно випадково, так само випадково я натрапила на відео інтерв'ю з Уляною Балан, де вона розповіла як, повернувшись з Києва до рідної Одеси, вона помітила, що дуже швидко руйнуються її улюблені будиночки з вапняку. Тоді пані Уляна вирішила приєднатися до Одеського осередку Урбан Скетчерів, які збиралися, щоб фіксувати місто у швидких начерках.
Так я дізналася, що існує велика міжнародна організація і вирішила дослідити це детальніше.
Тож загалом, Urban Sketchers — це неприбуткова організація, зареєстрована в США, основною метою якої є популяризація скетчингу та об’єднання людей по всьому світу, які малюють на вулицях міста або у подорожах. Її місія полягає у поширенні практики замальовок на місці, навчанні скетчингу та донесенні художньої цінності таких витворів.
Ідея такої спільноти зародилася ще у далекому 2007 році, коли дуже непосидючий журналіст та ілюстратор з Сіетла, Ґабріель Кампанаріо, створив онлайн-форум на Flickr для художників, які люблять творити на вулицях. Це був початок спільноти міських скетчерів.
Вже через рік Кампанаріо запросив групу однодумців ділитися своїми малюнками та історіями у блозі Urban Sketchers, де читачі могли зануритися у світ міста, подивившись на нього очима митців. Так він допоміг спільноті стати популярною та надихнув багатьох людей по всьому світу малювати.
З появою блогу у багатьох містах стали з'являтися регіональні спільноти скетчерів. У 2010 році організація влаштувала свій перший міжнародний симпозіум в Портленді, штат Орегон, США. Це стало основною подією року для організації. Тут скетчери мають можливість брати участь у воркшопах, майстер-класах та групових екскурсіях. Для тих, хто не може приєднатися до симпозіуму, організатори проводять щорічний розіграш гранту на проведення регіональних заходів.
На сьогодні організація нараховує 450 офіційно зареєстрованих регіональних осередків у 70 країнах світу. Міські спільноти активно взаємодіють онлайн та приймають один одного в гості на замальовки.
Ця історія мене дуже надихнула, бо існування такої організації в Кременчуці – це чудова можливість познайомитись ближче з архітектурою міста та знайти творчих однодумців, які це місто вже люблять. Тому після деяких вагань через те, що проєкт абсолютно некомерційний та потребує організаційних навичок, я таки наважилась на заснування Кременчуцького осередку Урбан Скетчерів.
Чому я це зробила? Мені захотілось бути якимось чином корисною для міста. А заснування відкритої мистецької спільноти для людей абсолютно будь-якого віку, статі та рівня художніх здібностей, як на мене – чудовий прояв любові.
Таким чином в березні 2024 року народився осередок Urban Sketchers Kremenchuk. Завдяки підтримці Іншоплину та інших небайдужих, вдалось досить швидко зібрати зацікавлених в міських замальовках людей та провести першу зустріч. Погода в березні досить мінлива, але нам пощастило не потрапити під дощ та поскетчити на вулиці, а не в кафе, що дозволило відчути атмосферу міста ближче і бачити архітектуру принципово детальніше.
Ми малювали житловий будинок зі шпилем по вулиці Соборній 32/29. Побудований в 30-х роках XX ст. та відбудований після війни, він має досить контрастний вигляд. Яскраво-рожева башта із золотавим шпилем прикрашена гербом Кременчука. Мабуть, на повну реставрацію коштів “чомусь” не вистачило, тому усі поверхи, крім першого, де звичайно ж розташовані різнобарвні вітрини магазинів та кафе, мають дуже живописну полинялу рудувату штукатурку, прикрашену різноманітними колись білими декоративними елементами.
Для більшості скетчерів, що наважились прийти на першу зустріч, це був перший досвід міських замальовок, тому після малювання та фотофіксації начерків й учасників, ми сіли в найближче кафе та почали знайомитисьі ділитись враженнями.
Виявилось, що крім звичного творчого процесу, який для кожного супроводжується особистими думками та переживаннями, ми стали співучасниками своєрідного перформансу. Було визначено місце та були художники, які в живому часі малювали та спілкувались з містянами. Хіба не перформанс?
Більшість людей, звичайно, просто підходили подивитись що ми там робимо і навіщо. Найбільший інтерес проявляли діти: вони у своїй безпосередності не соромились підійти та сказати “Прикольно” або “Гарно” чи “Схоже”. Так само і зрілі люди не соромились схвальних коментарів. За моєю спиною маленький хлопчик запитав у бабусі: “Що вони малюють?” На що та відповіла: “Той старий будинок. Він є пам’яткою архітектури.”
В однієї дівчини питали що це за художня школа і чи не можуть вони навчати їх доньку, бо перехожу здивувало, що є хтось достатньо зацікавлений в малюванні на вулиці, та вона хотіла б прищепити таку любов своїй дитині. Іншій учасниці скетчингу якийсь оригінал запропонував розділити рахунок за пиво. Яким було моє здивування, коли до нас підійшла жінка з Харкова, яка знає хто такі Урбан Скетчери й обіцяла приєднатися наступного разу.
Далі ми поділилися деякими творчими починаннями, планами та побажаннями на наступні зустрічі й тепло попрощались. Головне, що я відчула – я роблю це не дарма. Бо у творчих людей є потреба в спілкуванні з однодумцями, в тому, щоб ділитися творчістю наживо, наданні та отриманні підтримки, а більшість мистецьких спільнот занадто закриті, щоб туди просто так потрапити.
Завдяки Урбан Скетчингу я відкриваю для себе все більше талановитих людей, які в захваті від такої ініціативи. Дуже надихає свобода творчості, яку дарує скетчинг. Це чудовий простір для експерименту, гри, пошуку техніки та стилю, бо ніхто не обмежує рамками "правильного" чи "неправильного".
Моя велика мета зробити так, щоб вуличні художники стали так само звичними, як і вуличні музиканти. А також за допомогою скетчів створити в соціальних мережах образ Кременчука як яскравого міста, де є привабливі старовинні й сучасні будинки, чарівна природа та цікаві люди, що люблять це місто.
Також є амбітні плани відвідати зі скетчерами сусідні невеличкі міста, щоб зафіксувати тамтешню красу та популяризувати вуличні замальовки. Можливо навіть завітати якось у Львів чи Івано-Франківськ, де активно проводяться зустрічі місцевих спільнот.
Було б чудово з часом організувати виставку в місцевій галереї чи музеї, щоб показати результати діяльності спільноти. Бо ділитися малюнками онлайн звісно добре, але бачити художні твори наживо – це зовсім інший досвід. А також замальовки можуть перетворитись на чудові листівки з куточками Кременчука, які поки що, чомусь, вкрай важко знайти.
Найбільша мрія – знайти однодумців, які захочуть разом досліджувати архітектуру, шукати яскраві та незвичні місця для замальовок та розширювати спільноту. Це було б найкращим подарунком.
